Свої уподобання люди обирають
по-різному: когось доля зводить з цікавою людиною, а хтось натрапляє на щось надзвичайно важливе і вражаюче
для себе. Тоді ця тема, галузь науки чи робота захоплює їх назавжди.
Згодом хобі може перерости в
роботу або навпаки. Та це й
не так важливо. Головне — є люди,
яким не байдужа наша Матінка-природа, які прагнуть уквітчати
садами-виноградниками всю нашу Україну і залучають до цього інших.
Для мене справжнє захоплення виноградарством почалося
відносно недавно. А сталося це тому, що у 1990 році я побував на
винограднику Володимира Степановича Логвинова, садиба
якого знаходиться навпроти Запорізької обласної станції
юннатів, на вулиці із незвичною
назвою — Чарівна...

НА ВИНОГРАДНИКУ
ВОЛОДИМИРА ЛОГВИНОВА

На той час я вже протягом двох років під керівництвом Андрія Олександровича Кондрацького опановував основи виноградарства, але це було ще доволі поверхово. Та якось довелося поїхати до Запоріжжя у відрядження. Похвалившись працівникам обласної станції юннатів, що вирощую у Києві виноград, отримав від них пораду відвідати їхнього сусіда, який мешкав навпроти. Скористався нею і не пошкодував, бо, коли познайомився з Володимиром Степановичем, то відразу відчув його щире бажання ділитися досвідом з усіма, хто цікавиться аматорським виноградарством.
Відтоді регулярно відвідую виноградник Володимира Степановича, щоразу отримуючи від його господаря чимало цікавої й корисної інформації про секрети і тонкощі вирощування цієї культури — про нові сорти винограду, його агротехніку, засоби захисту, якими варто скористатися тощо.

Головне — це досвід
і знання!
А досвіду у відомого виноградаря чимало, бо за плечима понад 30 років вирощування винограду. Коли у 1975 році він зацікавився цією культурою, то за наступні 5 років засадив нею всю площу своєї ділянки — усі сім соток. Нині його садиба оповита виноградом. Як пристінна культура він росте біля будинку, сараю, гаражу і навіть уздовж асфальтованої доріжки, тобто В.С. Логвинов використовує щонайменшу можливість для вирощування цієї культури — все оповите виноградом.
З гордістю Володимир Степанович демонструє кущ Плевена стійкого (V-25-20), якому вже понад 20 років. Його штамб завтовшки майже 10 см потягнувся аж на дах будинку, де ретельно сформована виноградарем крона дає високі врожаї.
Під час розмови з досвідченим аматором я із заздрістю я зауважив, що південь — це південь, тому й не дивно, що лози щороку радують тут своїх господарів щедрими врожаями. На жаль, у нас на Київщині Плевен без укриття не витримав би морозів узимку. "Та й тут не витримав, якби не ретельне виконання обов'язкових агротехнічних заходів — зелених операцій на кущах, нормування врожаю, позакореневих підживлень тощо", — відповів В.С. Логвинов.
Продовжуючи розповідь про свій виноградник, Володимир Степанович розповів, що у 80-ті роки минулого століття на його ділянці росло близько 120 комплексностійких сортів винограду. Однак, не всі вони задовольняли виноградаря своїми цінними господарськими якостями. Окрім того, щороку з'являлися нові сорти і гібридні форми з приваблюючими характеристиками, які відразу хотілося придбати, посадити і перевірити. Але з часом прийшло розуміння, що гонитва за сортами не дає змоги сконцентруватися на головному — безпосередньо на виноградарстві.

Від такого розмаїття
можна розгубитися
Нині на ділянці Володимира Степановича росте 55 сортів винограду, а таких як Аркадія, Лора, Кеша-1, Подарунок Запоріжжю має по кілька кущів. Посміхаючись, господар говорить: "Вибачте за нескромність, але на моєму винограднику немає поганих сортів. Бо якщо у сорту дрібніші ягоди, ніж в інших, то вони смачніші, мають чудовий мускатний присмак або вирізняються іншими властивостями, які заслуговують на увагу аматора".
Можливо, так воно і є — поганих сортів не буває. Слід лише ретельно за ними доглядати, щоб отримувати високі врожаї. На винограднику В.С. Логвинова одразу впадає в очі і вражає величиною грон, забарвленням, формою та смаком ягід кущ винограду сорту Пам'яті Негруля, який щороку дає до 40 кг ягід. Незважаючи на те, що він займає значну площу на арці, виноградарю вдається знімати його з такої високої опори. Готуючи кущ до зими, він пришпилює виноградні лози до землі й вкриває їх. У такому поліетиленовому тунелі кущ витримує морози до мінус 26—28оС. Стійкість до хвороб, зокрема до мільдью, у нього теж висока: достатньо 1—2 профілактичних обробок системним препаратом — і жодних проблем.
Високо над парканом на спеціальній опорі росте R-66 — один з надранніх сортів вино- граду з колекції Василя Степановича. Сині ягоди його мають приємний аромат. R-66 — уні-версального призначення, мож-на використовувати його для споживання у свіжому вигляді і для переробки на соки та вино.
Продовжують цей своє-рідний виноградний конвеєр сорти та гібридні форми Рошфор, Пісня, Русвен, а потім, за висловом самого господаря, неначе "лавиною" ідуть еталони виноградного ринку — Аркадія, Плевен, Лора. Поруч з ними ростуть новинки, які радують смачними й великими ягодами не лише господаря, а й друзів та знайомих досвідченого аматора, — Брат Русмола (Русмолетта), Тип Хаджибею, Імпульс, Аполлон (VI-20-8-2). Відверто кажучи, від такого розмаїття форм, величин, забарвлень і смаків, якими радує виноград у садибі В.Логвинова, просто очі розбігаються.

А які складові успіху?
Система поливу. Окрім виваженого добору сортів, важливою складовою виноградарського успіу Володимира Степановича є, безумовно, агротехніка. Під час першого відвідування його садиби мене здивували акуратні ряди азбестоцементних труб, встановлених на початку і в кінці кожного ряду виноградника, які виглядали на 10 см над поверхнею ґрунту. Виявляється, при закладанні посадкової траншеї (а не ями!) виноградар спочатку вистилає її водостійким матеріалом, потім насипає шар дрібного щебеню завтовшки 10 см і лише після цього заповнює поживною сумішшю. Труби ж він встановлює на щебінь у траншеї.
Виходить досить ефективна система поливу, коли в труби заливають воду із розчиненими органо-мінеральними добривами. Володимир Степанович завжди дуже ретельно готує такий фірмовий "коктейль" для рослин, тобто суміш найнеобхідніших для них поживних речовин. "Там якщо не всі елементи таблиці Менделєєва, то принаймні є все, що так необхідне для успішного росту й плодоношення винограду. Рецепт цієї суміші легко підібрати самотужки, варто лише рік—два поекспериментувати на власному винограднику, уважно проаналізувавши при цьому "поведінку" кущів", — радить виноградар.
За такої системи поливу корін-ня виноградних кущів без перешкод споживає з дренажного горизонту воду й поживні речовини. Є в неї й інші переваги:
і вода не витрачається марно;
і добрива використовуються раціонально;
і безпосередньо під виноградними кущами повітря і ґрунт залишаються сухими на відміну від поверхневого поливу, коли повсюди чимало наляпано води, що створює сприятливі умови для розвитку мільдью, розтріскування ягід та загнивання грон.
Хоча з іншого боку, щоб улаштувати таку систему поливу, слід добряче попрацювати, але нічого не вдієш: у виноградарстві просто так успіху не досягти. Щоб отримати гарний результат, необхідно і траншею викопати, і щебінь привезти, і труби вкопати, і опори встановити.
Шпалери. Щодо такої важливої складової успіху, як шпалера, то їй слід приділити особливу увагу. Шпалери на винограднику В.С.Логвинова двоплощинні. Це зроблено для того, щоб лози вільно чіплялися вусами за опори, але в той же час вони оптимально освітлюються сонячними променями і добре провітрюються.
Як стверджують досвідчені виноградарі, на виноградні опори не можна шкодувати коштів. Володимир Степанович також ніколи не заощаджує на опорах, використовуючи на їхнє виготовлення лише якісні металеві труби та іржостійкий дріт, а не різноманітний металобрухт, який інколи замість опор встановлюють на своїх ділянках початківці. "Такі витрати окупляться вже в перший рік використання", — наголошує В.С. Логвинов.
Укриття кущів. Досвідчений виноградар давно відмовився від традиційних способів укриття виноградних кущів на зиму, зокрема землею. Приблизно на початку листопада він обробляє лози 3%-ною бордоською рідиною, потім над обрізаними та пришпиленими до поверхні землі лозами виставляє ряд металевих скоб, на які натягує поліетиленову плівку. Виходить своєрідний тунель. Такого захисту достатньо, щоб виноград витримав взимку морози до мінус 26—28оС. А напровесні чисту, не уражену пліснявою лозу В.С. Логвинов прикріплює до опори, застосовуючи сухе підв'язування.
Ці та інші обов'язкові агротехнічні заходи при вирощуванні сонячних ягід є основними складовими успіху досвідченого запорізького виноградаря, у якого я багато чому навчився. Добре, коли є такі вчителі й наставники. Бажаю вам, шановні читачі, щоб поруч з вами також завжди були справжні професіонали, які допоможуть, навчать, порадять! Успіхів вам!

П.О. Мазур,
зав. НДЛ садівництва та
виноградарства НЕНЦ

Стр. 1 2