Виростити кущ винограду можна навіть з відрізка лози — викопати ямку і посадити його, загорнувши землею. За сприятливих умов він, напевно, проросте. Але, як свідчить практика, краще садити прокільчовані чубуки, хоча процес їхньої підготовки має певні особливості.
Отже, про особливості кільчування чубуків винограду.
Що таке кільчування?
Кільчування — це передсадивна підготовка чубуків і саджанців вино- граду, що полегшує і прискорює процес утворення зачатків корінців на них. Відбувається він у різних сортів по-різному і може тривати від двох тижнів до двох—трьох місяців. Окрім того, кільчування залежить від багатьох факторів: вмісту субстрату, температури, вологості, освітлення тощо. Тобто в кожному окремому випадку потрібно все це враховувати.
Для кільчування використовують холодні парники або траншеї, де можна створити різницю температур для нижніх і верхніх кінців чубуків. Деякі виноградарі застосовують спеціальні пристрої для кільчування чубуків у кімнатних умовах з електричним підігрівом.
Заготівля і зберігання чубуків
Найкращий час для заготівлі чубуків — пізня осінь, коли перші приморозки вже сягають мінус 5—10оС. Чубуки нарізують з добре визрілої лози (при згинанні вона потріскує, а серцевина у неї значно тонша стінок деревини) завтовшки 6—12 мм і завдовжки 40—45 см, на 3—4 вічка.
Вибирають непошкоджені морозом, градом і плямистим некрозом чубуки з добре сформованими вічками. Їх ретельно обчищають від вусиків і пасинків.
Нижній зріз роблять за 1,5—2 см від вузла, верхній — за 4—5 см вище вузла. Бруньки на двох нижніх вузлах осліплюють, верхню — залишають. Зрізи занурюють на 1—2 секунди у розтоплений до 70оС парафін або віск.
Зберігати чубуки слід так, щоб вони не пересихали, а вічка у них не загинули від холоду, але й не проросли. До середини березня — початку квітня їх зберігають у вологій тирсі, піску чи іншому субстраті, пропареному до 70—80оС. Можна також тримати чубуки у целофановому мішечку, продезінфікованому 3-процентним розчином залізного купоросу або марганцевокислим калієм (марганцівкою).
Температура зимового зберігання — плюс 3—5оС, підвищення температури допускати не можна. Регулюють її провітрюванням. Підсохлий субстрат зволожують.
Підготовка і кільчування
До кільчування чубуки слід правильно підготувати. Спочатку їх необхідно промити (краще у проточній воді) й обсушити протягом 10—12 днів за температури не вище плюс 10оС, аби вивести із стану зимового спокою.
Верхній зріз залишають у парафіні, нижній — звільняють від нього і поновлюють косий зріз. Потім зріз занурюють на 24—36 год. у стимулятор росту, тобто розчин гетероауксину або гумату натрію. Якщо цих препаратів немає, можна замінити їх розчином меду (3—5 г на 1 л води). Після цього чубуки закладають на кільчування.
Конструкцій кільчуваторів і способів кільчування є досить багато: від траншейного — до електронного залежно від можливостей господаря і потреби в саджанцях. Якщо ж необхідно розмножити лише кілька сортів, то потрібно прокільчувати 10—15 або навіть 30 чубуків, а відтак можна обійтися найпростішим способом. Останнім часом я успішно його застосовую і завжди залишаюся задоволений результатами.
Підготовлені до кільчування чубуки я зв'язую в пакетики по 8—10 штук, вирівнюю нижні зрізи і ставлю в емальований посуд, підстеливши й обсипавши їх на 10—12 см вологою пропареною тирсою дерев листяних порід (окрім дуба). Замість емальованого посуду можна використати міцний целофановий пакет, який підвішують до решітки масляного радіатора холодильника (задня стінка) або до батареї. Можна влаштувати підігрів і будь-яким іншим способом, аби температура була близько плюс 26—28оС.
Через 12—15 днів на нижніх зрізах чубуків з'явиться наплив калюсу, а на вузлі — білі цяточки зачатків корінців. Одночасно починають бубнявіти й проростати верхні бруньки. Тепер чубуки можна і треба розсадити.
Для цього я роблю з поліетиленових пляшок з-під мінеральної води стаканчики, заповнюю їх грунтово-перегнійною сумішшю у співвідношенні: чорнозем — 2 частини, пісок — 1, перегній великої рогатої худоби — 1 частина. Можна ще додати трохи пропареної тирси.
У підготовлену таким чином суміш я встромляю чубуки, нижні зрізи яких мають бути на середині стаканчиків. До речі, за необхідності поліетиленові стаканчики можна замінити на паперові, згорнувши їх з цупкого паперу, але без застосування клею.
Розсаджені чубуки складаю у велике пластмасове відро або іншу ємкість і ставлю на підвіконня над батареєю. Час від часу поливаю їх, а зелений конус збризкую водою. Через 15—20 днів зелений приріст вже сягає 7—8 см. Після загартування саджанці винограду вже можна висаджувати у відкритий ґрунт.
Отже, добре проведене кільчування забезпечує гарне укорінення чубуків, а відтак — кращу їх приживлюваність і вищий вихід якісних саджанців. Проте при кільчуванні необхідно суворо дотримуватися встановленого температурного режиму і режиму вологості, бо інакше воно не тільки не дасть позитивного ефекту, але навіть може знизити вихід саджанців. І про це слід обов'язково пам'ятати.
Саджанець з “ключки”
Розвилку виноградної лози у нас на Поділлі часто називають "ключкою". Справді, якщо таку розвилку відрізати, а одну з її частин вкоротити, то вийде "ключка", тільки перевернута, коли її посадити в ґрунт.
Вважається, що саджанець з такої "ключки" має великий запас життєвої енергії: він швидко укорінюється і добре йде в ріст. За вегетацію паросток сягає 2—4 м, а наступного року за сприятливих умов вирощування вже плодоноситиме.
У цьому можна легко переконатися, спостерігаючи за рослинкою під час кільчування "ключки": на вузлі розгалуження лози утворюється не 4—5, як звичайно, а до 20—30 корінців. Безумовно, таких результатів не досягти на звичайному чубуку, навіть якщо проборонувати нижнє міжвузля. Крім того, з ростової бруньки невкороченої розвилки-"ключки" виростає доволі міцний пагін, який швидко йде в ріст, маючи добру систему живлення.
З таких "ключок" у моїй садибі виросло три кущі винограду. За зовнішнім виглядом їх навіть не можна порівняти з посадженими одночасно, так би мовити, прямими саджанцями. Та й плодоносять ці кущі набагато рясніше.
Садіння винограду "ключкою", на мій погляд, заслуговує на увагу аматорів. Інша справа, що такий посадковий матеріал, тобто "ключки"-розвилки, на базарі не продають, та й не кожен господар погодиться зрі-зати "ключки" з вегетуючих кущів. Отож, це справа випадку, а ще такий спосіб прийнятний у ситуації, коли, скажімо, через певні обставини рукав виноградного куща пошкоджений.
Спрощене укорінення винограду
Сталося так, що на одному з кущів винограду, який ріс на моїй ділянці у с. Яришеві, необачно було пошкоджено доволі великий рукав. Годі було сподіватися, що така велика рана швидко загоїться. Тому я видалив той рукав, обрізав усі лози, порізавши їх на чубуки. Потім склав їх у відро, засипав піском, помірно полив і заніс до погреба на зиму.
Навесні, коли переїхав до Яришева, згадав про ті чубуки, виніс відро на веранду, полив і поставив так, щоб у нього заглядало сонце. Потім ще двічі поливав чубуки у відрі.
Через 15—18 днів на чубуках набрякли верхні бруньки, а невдовзі з'явилися листочки. Відтоді я почав доглядати за рослинами ретельніше. А коли пагінці вже сягали 8—12, а то й 20 см, вийняв чубуки з відра і був приємно здивований: їхні корінці звилися в клубок і зайняли майже піввідра.
Обережно відокремив кожен саджанець і висадив на грядку. Тепер щодня доглядав за виноградною шкілкою. До речі, влаштовуючи шкіл-ку слід обов'язково дотримуватися сівозміни. Зокрема, чубуки і щепи висаджують після такого попередника, який не уражується шкідниками і грибними хворобами, що пошкоджують також і виноградні саджанці (дротяники, совки, коренева гниль тощо).
Догляд за саджанцями у шкілці нескладний, але він полягає у своєчасному і ретельному виконанні таких робіт, як полив, підживлення, видалення порослі, розпушування ґрунту і знищення бур'янів у міжряддях, прищипування верхівок пагінців з метою прискореного формування саджанців тощо.
Згодом кілька саджанців, що з'я-вилися завдяки такому спрощеному укоріненню, я висадив на постійне місце у своєму садку, а решту від-дав сусідам і знайомим.
Тож і в такий спосіб можна отримати укорінені чубуки винограду.
сделать стартовой
в избранное
